Я просто сижу на своей кухне, пропуская закладки через ноздри, и понимаю, что моя жизнь стала настоящей мулькой. Раньше я был обычным парнем, но после того, как я начал эфедринить и попробовал разные наркотики, мой мир перевернулся с ног на голову.
Я расскажу вам историю о том, как я купил героин и стал работать шизанутым бухгалтером. Но предупреждаю, это не сказка, а реальная жизнь, которая может вызвать шок и отвращение.
Все началось с того, что я запасть в тему наркотиков и начал искать пути, как получить новые порции экстази или марки. Я стал общаться с людьми, которые были в курсе таких дел, и скоро у меня появился надежный поставщик, который всегда держал меня в касание.
В один прекрасный день он предложил мне попробовать героин. На тот момент я уже был вайб на пределе и решил сделать это. Я ощутил невероятное ощущение счастья и расслабления, когда игла пронзила мою кожу. Это был старт в мир героина.
Со временем мое тело привыкло к этому веществу, и мне понадобилось все больше и больше, чтобы достичь того же эффекта. Я задолжал множество денег своему поставщику и понял, что должен что-то предпринять.
И вот тогда я вспомнил, что у меня есть хорошие навыки в бухгалтерии. Я решил применить их и использовать их для своего выживания. Я начал работать бухгалтером в небольшой компании, и никто не подозревал, что я закладки героином в свободное время.
Моя работа стала моею маской. Я старался выглядеть нормально, но внутри меня все поглощал героин. Я чувствовал себя двоедушным и разделенным на две части. С одной стороны, я был успешным бухгалтером, а с другой - наркоманом, который погружался все глубже в мир наркотиков.
Моя жизнь стала сплошным хаосом. Я не мог контролировать свои действия и чувства. Я часто запивал героин алкоголем, чтобы усилить его действие. Это было опасно и безрассудно, но я уже давно потерял связь с реальностью.
Внезапно, все обрушилось на меня. Моя подруга, Вика, которая также была наркоманкой, погибла от передозировки. Это стало настоящим ударом для меня. Я понял, что мой путь ведет к гибели, и мне нужно что-то изменить. Это было трудно, но я смог справиться с этим. Я понял, что наркотики не приносят счастья и не могут заменить настоящую жизнь. Мир наркотиков - это мир лжи и разрушения. Ваше здоровье и жизнь гораздо важнее, чем кратковременное вайб, которое они могут дать.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!